Інформаційним простором шириться новина про прийняттяЗакону України “Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану”, що зупиняє перебіг строків, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених спеціальними законами України у сфері інтелектуальної власності та підзаконними актами, а також надає можливість управомоченим особам подати документи (заяви, клопотання, заперечення, відповіді, тощо), подання яких вимагається спеціальними законами України у сфері інтелектуальної власності та іншими підзаконними актами, протягом дев’яноста днів від дня скасування воєнного стану, без сплати збору за продовження, подовження чи поновлення відповідних строків.

    01 квітня 2022 року Верховною Радою України, справді, прийнято закон №7228«Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану». 

     Однак, при цьому, слід розуміти наступне.

     Попри те, що станом на 05.04.2022 року закон не підписаний та не опублікований, текст законопроекту зазнав змін. 

     Так, згідно кінцевої редакції законопроекту, основне положення Закону №7228, що стосується захисту інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану (абзац четвертий пункту 1 розділу І), викладено в редакції: “Передбачені цим Законом правила зупинення перебігу строків не тягнуть за собою зупинення дії свідоцтв, патентів, якими засвідчується виникнення прав інтелектуальної власності відповідно до законодавства, а також відповідних прав інтелектуальної власності. Під час дії воєнного стану встановлені законодавством права інтелектуальної власності продовжують діяти і реалізуються суб’єктами права інтелектуальної власності у повному обсязі”.

      Крім цього, із тексту законопроекту вилучено слова “та іншими нормативними актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності”. 

     Отже, про підзаконні акти у вказаному вище законі мова не ведеться, і можна говорити лише про зупинення перебігу строків, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених законами України “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів”, “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про правову охорону географічних зазначень”, “Про авторське право і суміжні права”, “Про охорону прав на сорти рослин”.

    Попри це, слід пам’ятати наступне.

    Деякі строки, що пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності, передбачені не тільки у вищевказаних законах України з питань охорони прав інтелектуальної власності, але також у відповідних міжнародних угодах, зокрема в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (далі – Угода), ратифікованій Законом від 16.09.2014 № 1678-VII. Зокрема, строк дії додаткового охоронного сертифікату для лікарського засобу або продукту для захисту рослин, що охороняється патентом, передбачений у ст. 220 Угоди, кореспондується з таким строком, визначеним у ст. 27-1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, строк дії охорони прав на топографії напівпровідникових продуктів, передбачений у ст. 227 Угоди – з таким строком, визначеним у ст. 4 Закону України “Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів” (десять років).

    Проте, про вказані міжнародні договори у Законі України №7228 не згадується.

    При цьому, згідно з ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 

   Практично до всіх законів України про охорону прав інтелектуальної власності включений припис, згідно з яким у разі, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені відповідними законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

   Враховуючи викладене, виникає колізія, яка полягає в тому, що згідно ст. 227 Угоди строк дії охорони прав на топографії напівпровідникових продуктів закінчується через десять років, а згідно національного законодавства, всупереч Угоді, права інтелектуальної власності продовжують діяти і реалізуються суб’єктами права інтелектуальної власності у повному обсязі, у випадку, якщо десятирічний строк дії охорони прав на топографії напівпровідникових продуктів закінчується у період дії на території України правового режиму воєнного стану.

   Ідентична ситуація виникає також, для прикладу, із торговими марками. 

Так, згідно ст. 200 Угоди, строк охорони, що застосовується в Україні та Стороні ЄС, обчислюється з дати подання заявки і становить щонайменше 10 років. Власник права може продовжити строк охорони на наступний 10-річний термін.

   Колізії, що виникають у зв’язку із прийняттям Закону №7228, зокрема, можуть призвести до судових спорів, пов’язаних із зупиненням перебігу строків у сфері інтелектуальної власності та продовженням строку дії свідоцтва на торговельну марку. 

   Адже, як згідно ст. 200 Угоди, так і згідно ч. 3 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, визначено можливість продовження строку охорони торгової марки (строку дії свідоцтва на торгову марку). 

    Однак, згідно ч. 2 ст. 18Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” строк дії свідоцтва на торгову марку продовжується за умови подання до Національного органу Інтелектуальної власності відповідного клопотаннядо кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

    Враховуючи викладене, клопотання про продовження строку дії свідоцтва на торгову марку, подане після припинення або скасування воєнного стану (у випадку, якщо строк дії відповідного свідоцтва на торгову марку закінчився в період дії воєнного стану), може бути оцінено як таке, що подане з пропуском строку, та може призвести до відмови Укрпатенту в задоволенні такого клопотання або ж призвести до спору, пов’язаного із тією чи іншою торговою маркою, із третіми особами.

    З огляду на викладене, не рекомендується пропускати визначені Законами України строки, задля уникнення подальших спорів.