Строк на прийняття спадщини – це термін, визначений законом у 6 місяців від дня смерті спадкодавця, впродовж якого спадкоємець має звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 

Спадкування відбувається позачергово. Якщо спадкоємці першої черги відсутні, це право на спадкування переходить до спадкоємців наступної черги. У разі якщо спадкоємці відсутні, спадкоємці жодної з черг не прийняли спадщину або у разі усунення їх від спадкування після спливу одного року з дня відкриття спадщини (смерті спадкодавця) за зверненням органів місцевого самоврядування, суд може визнати спадщину відумерлою і тоді майно переходить у комунальну власність. 

В свою чергу, спадкоємець, який пропустив піврічний термін також має право звернутися до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини. Однак причини пропуску такого строку повинні бути  поважними, що необхідно буде доводити у суді.

Ми зібрали для Вас найцікавіші запитання, які виникають у таких справах, а відповіді на них дала адвокатка АО “Юридична Фірма “Марусяк і партнери”Алла Школьна.

 

Чи може бути так, що спадкоємець не звернувся в піврічний термін з дня смерті спадкодавця, але при цьому вважається таким, що прийняв спадщину?

 

Так. Наприклад, якщо  особа на момент смерті спадкодавця фактично проживала разом з ним і не звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини, то вона вважається такою, що її прийняла.

Нещодавно до нас прийшла саме така клієнтка. Жінка пропустила піврічний період і не зверталася до нотаріуса впродовж 14-ти років після смерті матері. Що в такому випадку робимо ми? Ми звертаємося до нотаріуса, який відмовляє нам у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва при прийняття спадщини у зв‘язку з пропуском піврічного строку з дня смерті спадкодавця. І вже з цією відмовою йдемо в суд, де маємо довести, що спадкоємець дійсно на час відкриття спадщини впродовж тривалого періоду проживав з спадкодавцем. Тут важливий ще такий момент, що особа спадкоємець повинен бути не просто зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем, а фактично проживати з ним тривалий період.

 

Як довести факт спільного проживання без прописки?

 

Перш за все, необхідно зібрати документи, які підтверджують факт спільного проживання. Це можуть бути акти ЛКП, ОСББ, покази свідків, що завгодно. 

Ми ж звернулися у комунальне підприємство з проханням вийти на місце, де проживає наш клієнт і опитати сусідів про те чи дійсно спадкоємець 7 років до моменту смерті своєї матері жила разом з нею. Сусіди це підтвердили, про що ЛКП склало відповідний акт, який є доказом у суді. Якщо ваш будинок обслуговує ОСББ, то можна звернутися туди.

Навіть, якщо минули вже роки і спадкоємці інших черг вже успадкували це майно, така особа все одно вправі спадкувати. В таких випадках можна, і навіть треба, доводити своє право на спадщину, але, в першу чергу, треба встановити у судовому порядку факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент його смерті. Як правило, люди не знають про цей піврічний строк або з певних причин його пропускають і таких справ дуже багато. 

 

У яких випадках можна поновити строк на отримання спадщини, якщо немає обставини спільного проживання?

 

При встановлені додаткового строку суди дуже скурпульозно ставляться до обставин, які стали причиною не звернення у встановлений законом термін. Як свідчить практика ці обставини повинні бути дуже важливими та об‘єктивними.

Навіть захворювання (якщо воно не є довготривалим та важким) чи незнання про смерть спадкодавця саме по собі не є підставою для встановлення додаткового строку. Нещодавно у нас була дуже цікава справа, коли клієнт через сімейну сварку не спілкувався з сестрою багато років і відповідно не знав, що вона померла. Про смерть стало відомо аж через 9 місяців, коли чоловік звернувся в органи поліції, щоб з’ясувати місце проживання його сестри. Тоді чоловік через органи РАЦС відновив документи, які підтверджують родинні відносини. І так, як строк на прийняття спадщини вже минув, нотаріус відмовив людині у відкритті спадкової справи. Наступним кроком було звернення до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини. Однак суд відмовив, оскільки вважав, що не знання про смерть спадкодавця та тривала хвороба спадкоємця не є поважною причиною для встановлення додаткового строку на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. 

Вже потім ця особа звернулася до нас і ми подали апеляцію. Забігаючи наперед скажу, що нам вдалося скасувати рішення першої інстанції  та домогтися того, щоб суд встановив додатковий строк. 

Нам довелося доводити у суді не лише факти, які підтверджують неможливість вчасно звернутися до нотаріуса, але й пояснювати багато людських факторів. Наприклад, що особа є похилого віку, декілька років перед тим, як дізнався про смерть сестри, переніс інфаркт і після цього він довгий час лікувався, перебував у критичному стані, не знав про смерть спадкодавця, про карантинні обмеження в країні, які обмежили можливість пересуватись громадським транспортом в межах області та багато інших. Коли ми поєднали всі ці обставини, то суд прийшов до висновку, що причини пропуску такого строку є поважними та встановив додатковий строк на прийняття спадщини. 

Як показує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються такі, які пов’язані з об’єктивними, непереборними труднощами для спадкоємця. Це може бути тривала хвороба спадкоємця, коли немає можливості вільно пересуватися, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних силах України та ін. 

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску такого строку, так як і тривале перебування за кордоном, адже людина може звернутися з такою заявою до консульської установи за місцем перебування або надіслати таку поштою. Тому в таких справах нелегко доводити поважність причин пропуску піврічного строку на звернення до нотаріуса, однак попри це все ж позитивна судова практика є.