Позбавлення батьківських прав — крайній захід у відносинах між батьками й дитиною, і це найважчі сімейні спори в сенсі доказової бази й емоційного напруження сторін. У статті проаналізуємо, хто має право ініціювати позбавлення батьківських прав, які повинні бути підстави, як їх потрібно доводити й наскільки складна ця процедура.

     Дедалі частіше можна почути фрази на зразок «Не платить аліменти — позбавити батьківських прав», «Не цікавиться дитиною — позбавити батьківських прав», «Щоб діти на пенсії не утримували — позбавити батьківських прав». І так легко й переконливо ці фрази інколи звучать, що можна подумати, ніби позбавлення батьківських прав — це «раз плюнути». Може здатися, що це проста процедура, яка має тільки позитивні наслідки.

     Як свідчить судова статистика, таких спорів щороку розглядають чимало. Скажімо, 2016 року в суди надійшла 9681 позовна заява про позбавлення батьківських прав, із яких суди задовольнили 7559 позовів; 2017 року надійшло відповідно 10 260 позовів, із яких задовольнили 7964.

Що означає «позбавити батьківських прав»?

     Сімейний кодекс України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків із її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди в разі втрати годувальника, право на спадкування після дитини.

     Однак особа, позбавлена батьківських прав, зобов’язана й надалі сплачувати аліменти. Крім того, дитина залишається спадкоємцем навіть тих батьків, яких позбавили батьківських прав.

     Також треба розрізняти механізм позбавлення батьківських прав і механізм відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Наприклад, дитину забирають, якщо залишати її з батьками небезпечно для її життя, здоров’я та морального виховання. У такому разі дитину передають другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки й піклування до моменту, доки зникнуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.

     Та насправді позбавлення батьківських прав — крайній захід у відносинах між батьками й дитиною, і це найважчі сімейні спори в сенсі доказової бази й емоційного напруження сторін.

Хто подає заяву про позбавлення батьківських прав?

     Питання про позбавлення батьківських прав виникає головно в жінок — щодо татів їхніх дітей. При цьому мотиви в них можуть бути різними, але цілі переважно однакові. Чи не найактуальніше те, що після позбавлення батьківських прав жінці більше не треба буде просити/вимагати дозвіл на виїзд з дитиною за кордон. Після позбавлення батька дитини батьківських прав жінка може розраховувати на статус одинокої матері, який дає їй право на державну допомогу для дитини, на додаткову щорічну відпустку.

     Щодо чоловіків, то вони, безперечно, мають право вимагати позбавлення матері батьківських прав, але на практиці таке трапляється рідко, бо здебільшого жінка бере на себе відповідальність із виховання дитини й чоловік проти цього не заперечує.

     Крім одного з батьків, із позовом про позбавлення батьківських прав мають право звернутися також особа, з якою дитина фактично проживає (наприклад, дідусь, бабуся), орган опіки і піклування, прокурор або сама дитина, яка досягла 14 років.

     Орган опіки і піклування не лише має право подати такий позов, а і є обов’язковою стороною під час розгляду цієї категорії справ: саме орган опіки і піклування в кожній справі надає суду свій висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. І суд має право не погодитися з висновком органу опіки і піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), лише якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини.

Інтереси дитини понад усе

     Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв’язків означає позбавлення дитини її коріння, і це можна виправдати лише за поодиноких обставин.

     Зокрема, під час розгляду справи українські суди дійшли висновку, що умови проживання дітей були небезпечні для життя і здоров’я, морального виховання (діти були брудними й голодними, стояли на обліку в диспансері, займалися бродяжництвом). Однак ЄСПЛ не погодився, що матеріально-побутові умови дітей були справді небезпечними для їхнього життя і здоров’я.

     При цьому ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу треба приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і значенням повинні переважати над інтересами батьків.

     Визначаючи основні інтереси дитини в кожному конкретному випадку, слід враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде зберегти її зв’язки із сім’єю, крім випадків, коли сім’я особливо непридатна або виразно неблагополучна; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечити її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним.

     З огляду на принципи, проголошені Європейським судом з прав людини, для розлучення дитини з батьками суд встановлює:

1) провинну поведінку батьків;

2) справжню небезпеку умов для дитини;

3) доказову базу зазначених обставин;

4) застосування тимчасових проміжних заходів до батьків;

5) обов’язкове слухання свідчень самої дитини.

Коли позбавляють батьківських прав?

     Сімейний кодекс України закріпив вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Проаналізуймо найпоширеніші з них детальніше.

1. Ухилення від виконання своїх обов’язків із виховання дитини

     Як визначив Верховний Суд України, ухилення батьків від виконання своїх обов’язків — це коли вони не дбають про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

     Мається на увазі, що батьки не забезпечують необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, а це негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, потрібному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для здобуття освіти.

     Поширилася хибна думка, ніби несплата аліментів — достатня підстава для позбавлення батьківських прав, насправді ж це не так. Несплату аліментів суд може лише додатково брати до уваги разом з іншими доказами.

     Отже, є безліч чинників, які враховуються і окремо, і в сукупності в кожній конкретній справі. І мати, яка хоче позбавити тата батьківських прав, повинна довести, як саме той ухиляється від виконання своїх обов’язків. До того ж таке ухиляння має бути умисним і свідомим.

     Слід пам’ятати: що активніше чоловік боронитиме своє право на участь у вихованні дитини, то менше шансів у матері виграти цю справу. Це і вияв бажання бачитися та бути присутнім у житті дитини, яке не реалізовувалося через об’єктивні причини, і матеріальне утримання дитини тощо.

2. Жорстоке поводження з дитиною

     Згідно з чинним законодавством, жорстоке поводження з дитиною — це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею.

     Підставою для позбавлення батьківських прав у цьому випадку є висновок психолога про емоційний або фізичний стан дитини, який свідчить, що дії (бездіяльність) батька шкодять її розвитку.

     При цьому на думку суду однозначно впливатимуть взаємини між батьком і дитиною після факту жорстокого поводження з нею. Наприклад, беручи до уваги каяття батька у вчиненому та позицію дитини, яка виявляє бажання спілкуватися з батьком, суди доходять висновку, що позбавлення батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини.

     Якщо суд вирішить, що дальше спілкування дитини з батьком може негативно вплинути на її психічне здоров’я і розвиток, є причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою батька й станом здоров’я дитини після їхніх зустрічей, чоловіка таки позбавлять батьківських прав.

3. Хронічний алкоголізм або наркоманія

     Цю підставу зазвичай застосовують у поєднанні з наведеними вище, адже зловживання алкогольними напоями чи наркоманія тягнуть за собою невиконання батьківських обов’язків та/або жорстоке поводження з дітьми в такому стані.

     Почнемо з того, що хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію має бути підтверджено відповідними медичними висновками. Свідчення очевидців можуть бути доказом лише в поєднанні з іншими доказами для підтвердження факту зловживання алкогольними чи наркотичними речовинами.

     На практиці для позбавлення батьківських прав на цій підставі треба довести, що батько зловживає алкогольними напоями й через це ухиляється від виконання батьківських обов’язків, не дбає про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує їх необхідним харчуванням і медичним доглядом, негативно впливає на фізичний розвиток дітей.

     Якщо на час розгляду справи поведінка батька покращиться, батьківських прав його не позбавлять. Суд ухвалить таке рішення тільки в тому разі, якщо, не зважаючи на позитивні зміни, він не забезпечує належних умов життя для дитини.

Винятки

     Позбавлення батьківських прав — крайній захід вплинути на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, тому питання про його застосування суд вирішує лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, а саме ставлення батьків до дітей. І суд може в окремих випадках за доведеної провинної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру поведінки, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. У такому разі він лише попереджає особу про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і покладає на органи опіки й піклування контроль за виконанням нею батьківських обов’язків.

Міжнародна практика

     Кожна країна по-своєму формує практику й підстави для відбирання дитини від батьків чи позбавлення їх батьківських прав. Є країни, де позбавлення батьківських прав узагалі неможливе, так само є країни, де найменше невиконання батьківських обов’язків може призвести до позбавлення батьківських прав.

     Наприклад, у Латвійській Республіці не існує інституту позбавлення батьківських прав, а застосовується інститут припинення або призупинення батьківських прав. У таких країнах, як Польща й Ізраїль, із цим набагато суворіше, і якщо дитина не відвідує школу або, навпаки, з’являється в школу із синцями чи розповіла (намалювала, написала), що її вдома можуть бити, це стає підстава ініціювати позбавлення батьківських прав.

     У Каліфорнії (США) батьків позбавляють опіки над дітьми, якщо вони піддають їх ризику зазнати фізичних чи психічних травм або в разі нездатності батьків належним чином контролювати й захищати їх.

Усе індивідуально

     Знайомство із законодавством України та сформованою судовою практикою свідчить, що справи про позбавлення батьківських прав неоднозначні. З одного боку, лише в поодиноких випадках можна розлучити батьків і дитину; ці виняткові підстави завжди індивідуальні, і їх оцінюватиме суд.

     З іншого боку, треба враховувати саме інтереси дитини й вислуховувати її думку, бо, хай там як складається ситуація, думка дитина вирішальна.

     І починаючи процедуру позбавлення батьківських прав, варто пам’ятати, що жоден закон чи спеціаліст не дасть наперед чіткої відповіді, чи є на це підстави. Лише зваживши всі «за» і «проти», суд вирішить, як краще для дитини.

Тетяна Жидачек, юристка, керівниця практики сімейного і спадкового права АО «Юридична фірма “Марусяк і партнери”».

таня